Лоразидим 1000мг №1

ЗАТВЕРДЖЕНО

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

 

Лоразидим

(Lorazidime®)

 

 

Склад:

діюча речовина: цефтазидим;

1 флакон містить цефтазидим пентагідрат у кількості, що відповідає цефтазидиму 500 мг або 1000 мг;

допоміжні речовини: натрію карбонат безводний.

 

Лікарська форма. Порошок для розчину для інєкцій.

 

Фармакотерапевтична група.

Протимікробні засоби для системного застосування. Інші β-лактамні антибіотики. Цефалоспорини ІІІ покоління. Цефтазидим. Код АТС J01D D02.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування моно- та змішаних інфекцій, спричинених чутливими мікроорганізмами.

Тяжкі інфекції:

– сепсис, бактеріємія, перитоніт, менінгіт;

– інфекції у хворих зі зниженим імунітетом;

– у пацієнтів відділень інтенсивної терапії, наприклад з інфікованими опіками.

Інфекції дихальних шляхів, включаючи інфекції легенів у хворих на муковісцидоз.

Інфекції ЛОР-органів.

Інфекції сечовивідних шляхів.

Інфекції шкіри та мяких тканин.

Інфекції травного тракту, жовчних шляхів та черевної порожнини.

Інфекції кісток та суглобів.

Інфекції, пов’язані із гемо- та перитонеальним діалізом та неперервним амбулаторним перитонеальним діалізом.

Профілактика: оперативні втручання на передміхуровій залозі (трансуретральна резекція).

 

Протипоказання. Підвищена чутливість до цефалоспоринових антибіотиків.

Гіперчутливість до цефтазидиму пентагідрату або будь-якого інгредієнта препарату.

 

Спосіб застосування та дози. Доза залежить від тяжкості захворювання, чутливості, локалізації та типу інфекції, а також від віку та функції нирок пацієнта.

Рекомендовано перед застосуванням препарату зробити шкірну пробу на переносимість.

 

Дорослі

У більшості випадків добова доза становить від 1 до 6 г за 2-3 приймання шляхом внутрішньовенної або внутрішньомʼязової інʼєкції.

Інфекції сечостатевих шляхів та менш тяжкі інфекції: 500 мг – 1 г кожні 12 годин.

Більшість інфекцій: 1 г кожні 8 годин або 2 г кожні 12 годин.

Дуже тяжкі інфекції, особливо у хворих на імунодефіцит, включаючи хворих на нейтропенію: 2 г кожні 8 або 12 годин або 3 г кожні 12 годин.

Муковісцидоз у поєднанні із синьогнійною інфекцією легенів: від 100 до150 мг/кг на добу за 3 приймання.

Загалом лікування препаратом слід продовжувати ще 2 дні після зникнення проявів інфекції, однак у разі тяжких інфекцій лікування може бути тривалим.

Застосування дози до 9 г на добу дорослим із нормальною функцією нирок не спричиняло будь-яких ускладнень.

При застосуванні для профілактики при оперативних втручаннях на передміхуровій залозі слід ввести 1 г під час індукції в анестезію. Другу дозу вводити у момент видалення катетера.

 

Немовлята та діти віком від 2 місяців

30-100 мг/кг на добу за 2-3 приймання. Дітям з імунодефіцитом, муковісцидозом або хворим на менінгіт рекомендується вводити дози до 150 мг/кг/добу (максимально

6 г на добу) за три прийоми.

 

Новонароджені (0-2 місяці)

25-60 мг/кг/добу у вигляді двох ін’єкцій. У новонароджених період напіввиведення цефтазидиму із сироватки крові може бути у 3-4 рази більший, ніж у дорослих.

 

Хворі літнього віку

Враховуючи зниження кліренсу цефтазидиму, для хворих літнього віку, які мають гострі інфекції, добова доза зазвичай не повинна перевищувати 3 г, особливо для пацієнтів віком від 80 років. Тривалість лікування визначається індивідуально.

 

Дозування при порушеній функції нирок

Цефтазидим виводиться нирками у незмінному стані. Тому для пацієнтів із порушенням функції нирок доза повинна бути зменшена.

Початкова доза повинна становити 1 г. Визначення підтримуючої дози повинно базуватися на швидкості гломерулярної фільтрації.

 

Рекомендовані підтримуючі дози цефтазидиму при нирковій недостатності

 

Кліренс креатиніну, мл/хв

Приблизний рівень креатиніну в сироватці крові, мкмоль/л (мг/дл)

Рекомендована одноразова доза цефтазидиму, г

Частота дозування (год)

>50

<150

(<1,7)

Звичайна доза

 

50-31

150-200

(1,7-2,3)

1

12

30-16

200-350

(2,3-4,0)

1

24

15-6

350-500

(4,0-5,6)

0,5

24

<5

>500

(>5,6)

0,5

48

 

Для пацієнтів із тяжкими інфекціями одноразову дозу можна збільшити на 50 % або відповідно збільшити частоту введення. У таких пацієнтів рекомендується контролювати рівень цефтазидиму в сироватці крові, який не повинен перевищувати 40 мг/л.

У дітей кліренс креатиніну слід відкоригувати відповідно до площі поверхні тіла або до маси тіла.

 

Гемодіаліз

Період напіввиведення цефтазидиму із сироватки крові під час гемодіалізу становить

від 3 до 5 годин.

Після кожного сеансу гемодіалізу слід вводити підтримуючу дозу цефтазидиму, яка рекомендується у таблиці, наведеній вище.

 

Перитонеальний діаліз

Цефтазидим можна застосовувати при перитонеальному діалізі у звичайному режимі та при тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі. Крім внутрішньовенного застосування, цефтазидим можна включати до діалізної рідини (зазвичай від 125 до

250 мг на 2 л діалізної рідини). Для пацієнтів із нирковою недостатністю, яким проводиться тривалий артеріовенозний гемодіаліз або високошвидкісна гемофільтрація у відділеннях інтенсивної терапії, рекомендована доза становить 1 г на добу у вигляді одноразової дози або за кілька приймань. Для гемофільтрації із низькою швидкістю слід застосовувати дози, як при порушенні функції нирок.

Для пацієнтів, яким проводиться веновенозна гемофільтрація та веновенозний гемодіаліз, рекомендації з дозування наведені у таблицях.

 

Рекомендації з дозування цефтазидиму для пацієнтів, яким проводиться тривала веновенозна гемофільтрація

 

Резидуальна функція нирок (кліренс креатиніну, мл/хв)

Підтримуюча доза (мг) залежно від швидкості ультрафільтрації (мл/хв)

5

16,7

33,3

50

0

250

250

500

500

5

250

250

500

500

10

250

500

500

750

15

250

500

500

750

20

500

500

500

750

Підтримуючу дозу слід вводити кожні 12 годин.

 

Рекомендації з дозування цефтазидиму для пацієнтів, яким проводиться тривалий веновенозний гемодіаліз

 

Резидуальна функція нирок (кліренс креатиніну, мл/хв)

Підтримуюча доза (мг) залежно від швидкості ультрафільтрації (мл/хв)

1 л/год

2 л/год

Швидкість ультрафільтрації (л/год)

Швидкість ультрафільтрації (л/год)

0,5

1

2

0,5

1

2

0

500

500

500

500

500

750

5

500

500

750

500

500

750

10

500

500

750

500

750

1000

15

500

750

750

750

750

1000

20

750

750

1000

750

750

1000

Підтримуючу дозу слід вводити кожні 12 годин.

 

Введення

Цефтазидим вводиться внутрішньовенно або шляхом глибокої внутрішньом’язової ін’єкції. Рекомендованими ділянками для внутрішньом’язового введення є верхній зовнішній квадрант великого сідничного м’яза або латеральна частина стегна. Розчини цефтазидиму можна вводити безпосередньо у вену або у систему для внутрішньовенних інфузій, якщо пацієнт отримує рідини парентерально.

 

Інструкція з приготування

Цефтазидим сумісний з найчастіше вживаними розчинами для внутрішньовенного введення.

 

Доза, що вводиться

Необхідна кількість розчинника (мл)

Приблизна концентрація (мг/мл)

250 мг

Внутрішньомязово

Внутрішньовенно

1

2,5

210

90

500 мг

Внутрішньомязово

Внутрішньовенно

1,5

5

260

90

1 г

Внутрішньомязово

Внутрішньовенний болюс

Внутрішньовенна інфузія

3

10

50*

260

90

20

2 г

Внутрішньовенний болюс

Внутрішньовенна інфузія

10

50*

170

40

*Примітка. Розчинення слід проводити в два етапи (див. текст).

 

Цефтазидим сумісний з більшістю широковживаних розчинів для внутрішньовенного введення. Однак не слід застосовувати як розчинник натрію бікарбонат для інєкцій (див. «Несумісність»).

Колір розчину варіює від світло-жовтого до бурштинового залежно від концентрації, розчинника та умов зберігання. При дотриманні рекомендацій дія препарату не залежить від варіацій його забарвлення.

Цефтазидим у концентраціях від 1 мг/мл до 40 мг/мл сумісний з такими розчинами:

0,9 % розчин натрію хлориду; М/6 розчин натрію лактату; розчин Хартмана; 5 % розчин глюкози; 0,225 % розчин натрію хлориду у 5 % розчині глюкози; 0,45 % розчин натрію хлориду у 5 % розчині глюкози; 0,9 % розчин натрію хлориду у 5 % розчині глюкози;

0,18 % розчин натрію хлориду у 4 % розчині глюкози; 10 % розчин глюкози; 10 % розчин глюкози 40 у 0,9 % розчині натрію хлориду; 10 % розчин глюкози 40 у 5 % розчині глюкози; 6 % розчин декстрану 70 у 0,9 % розчині натрію хлориду; 6 % розчин декстрану 70 у 5 % розчині глюкози.

Цефтазидим у концентраціях від 0,05 мг/мл до 0,25 мг/мл сумісний з рідиною для інтраперитонеального діалізу (лактатом).

Цефтазидим для внутрішньомязового введення можна розчиняти у 0,5 % або 1 % розчині лідокаїну гідрохлориду. У цьому випадку слід зробити шкірну пробу на переносимість лідокаїну.

Ефективність обох препаратів зберігається при змішуванні цефтазидиму у дозі 4 мг/мл

з такими речовинами: гідрокортизон (гідрокортизону натрію фосфат) 1 мг/мл у

0,9 % розчині натрію хлориду або 0,5 % розчині глюкози; цефуроксим (цефуроксим натрію) 3 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду; клоксацилін (клоксацилін натрію) 4 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду; гепарин 10 МО/мл або 50 МО/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду; калію хлорид 10 мекв/л або 40 мекв/л у 0,9 % розчині натрію хлориду.

Вміст флакона цефтазидиму 500 мг, розчинений у 1,5 мл води для інєкцій, можна додати до розчину метронідазолу (500 мг у 100 мл), при цьому обидва препарати зберігають свою активність.

 

Приготування розчинів для внутрішньом’язової або внутрішньовенної болюсної ін’єкції:

1.      Вколоти голку шприца через кришку флакона та ввести рекомендований обєм розчинника.

2.      Вийняти голку шприца та струшувати флакон до отримання прозорого розчину.

3.      При повністю введеному поршні шприца вставити голку у флакон. Набрати весь розчин у шприц, при цьому голка весь час повинна бути у розчині.

Приготування розчинів для внутрішньовенної інфузії (флакони 1 г та 2 г)

1.      Вколоти голку шприца через кришку флакона та ввести 10 мл розчинника.

2.      Вийняти голку шприца та струшувати флакон до отримання прозорого розчину.

3.      Додати ще 40 мл розчинника. Струснути флакон та налагодити систему для інфузій як зазвичай.

При використанні у якості розчинника для внутрішньомʼязового застосування препарату

розчину лідокаїну необхідно врахувати інформацію з безпеки лідокаїну.

 

Побічні реакції.

Інфекції та інвазії

Кандидоз (включаючи вагініт та афтозний стоматит).

Кровоносна та лімфатична системи.

Еозинофілія та тромбоцитоз, лейкопенія, нейтропенія та тромбоцитопенія, лімоцитоз, гемолітична анемія та агранулоцитоз.

Імунна система

Анафілаксія (включаючи бронхоспазм та/або гіпотензію).

Нервова система

Запаморочення, головний біль, парестезії. Повідомлялося про випадки неврологічних ускладнень, таких як тремор, міоклонія, судоми, енцефалопатія та кома у хворих з нирковою недостатністю, для яких доза цефтазидиму не була відповідно зменшена.

Судинні порушення

Флебіт або тромбофлебіт у місці введення препарату.

Шлунково-кишкові порушення

Діарея, нудота, блювання, біль у животі та коліт, порушення смаку. Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, коліт може бути пов’язаний з Clostridium difficile та може виявлятись у вигляді псевдомембранозного коліту.

Сечовидільна система

Інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність.

Гепатобіліарні реакції

Транзиторне підвищення рівня одного або кількох печінкових ферментів (АЛТ, АСТ, ЛДГ, ГГТ, лужна фосфатаза), жовтяниця.

Шкіра та підшкірні тканини

Макулопапульозний висип або кропив’янка, свербіж, ангіоневротичний набряк, поліморфна еритема, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.

Загальні та розлади у місці введення

Біль та/або запалення у місці внутрішньовенної ін’єкції, гарячка.

Лабораторні показники

Позитивний тест Кумбса. Як і при застосуванні деяких інших цефалоспоринів, інколи спостерігалося транзиторне підвищення рівня сечовини крові, азоту сечовини крові та/або креатинінув сироватці крові. Позитивна реакція Кумбса спостерігається приблизно у 5 % пацієнтів, що може впливати на визначення групи крові.

 

Передозування. Передозування може призвести до неврологічних ускладнень, таких як енцефалопатія, судоми та кома. Концентрацію цефтазидиму в сироватці крові можна зменшити шляхом гемодіалізу або перитонеального діалізу. Симптоматичне лікування.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю. Експериментальних свідчень ембріотоксичної та тератогенної дії цефтазидиму не отримано, але, як і інші препарати, його слід призначати з обережністю жінкам під час перших місяців вагітності та дітям грудного віку. Цефтазидим у невеликих кількостях проникає у грудне молоко, тому його слід з обережністю призначати матерям, які годують груддю.

 

Діти. Застосовувати дітям з перших днів життя.

 

Особливості застосування. До початку лікування слід встановити, чи була у пацієнта в анамнезі реакція гіперчутливості до цефтазидиму, цефалоспоринів, пеніцилінів або інших препаратів.

З особливою обережністю слід призначати цефтазидим пацієнтам, у яких в анамнезі була алергічна реакція на пеніциліни або інші β-лактамні антибіотики. У випадку виникнення алергічної реакції на цефтазидим необхідно негайно припинити застосування препарату. Тяжкі реакції гіперчутливості можуть вимагати застосування адреналіну, гідрокортизону, антигістамінних препаратів та інших засобів невідкладної допомоги.

Одночасне лікування високими дозами цефалоспоринів та нефротоксичними препаратами, такими як аміноглікозиди або сильнодіючі діуретики (фуросемід), може несприятливо впливати на функцію нирок. Досвід клінічного застосування цефтазидиму показав, що при дотриманні рекомендованого дозування це явище малоймовірне. Немає даних, що цефтазидим несприятливо впливає на функцію нирок у звичайних терапевтичних дозах.

Цефтазидим виводиться нирками, тому дозу слід зменшувати відповідно до ступеня ураження нирок. Повідомлялося про випадки неврологічних ускладнень, коли доза не була відповідно зменшена.

Як і при застосуванні інших антибіотиків широкого спектра дії, тривале лікування цефтазидимом може призвести до надмірного росту нечутливих мікроорганізмів (наприклад Candida, Enterococci); у цьому випадку може бути необхідним припинення лікування або вживання інших необхідних заходів. Дуже важливо постійно контролювати стан хворого.

Як і при застосуванні інших цефалоспоринів та пеніцилінів широкого спектра дії, деякі раніше чутливі штами Enterobacter spp. та Serratia spp. можуть стати резистентними під час лікування цефтазидимом. У таких випадках слід періодично виконувати дослідження на чутливість.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Можливий розвиток запаморочення, судом, тому під час лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом або роботі з іншими потенційно небезпечними механізмами, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Одночасне застосування високих доз препарату з нефротоксичними лікарськими засобами може негативно впливати на функцію нирок.

Хлорамфенікол in vitro є антагоністом цефтазидиму та інших цефалоспоринів. Клінічне значення цього явища невідоме, проте якщо пропонується одночасне застосування цефтазидиму з хлорамфеніколом, слід враховувати можливість антагонізму.

Як і інші антибіотики, цефтазидим може впливати на флору кишечнику, що призведе до зменшення реабсорбції естрогенів та зниження ефективності комбінованих пероральних контрацептивних засобів.

Цефтазидим не впливає на результати визначення глюкозурії ензимними методами, проте невеликий вплив на результати аналізу може спостерігатися при застосуванні методів відновлення міді (Бенедикта, Фелінга, Клінітест).

Цефтазидим не впливає на лужнопікратний метод визначення креатиніну.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Цефтазидим – це бактерицидний цефалоспориновий антибіотик, механізм дії якого пов’язаний з порушенням синтезу стінок бактеріальної клітини. Має високу активність відносно широкого спектра грампозитивних та грамнегативних бактерій, включаючи штами, резистентні до гентаміцину та інших аміноглікозидів. Дуже стійкий до дії більшості β-лактамаз, що продукуються як грампозитивними, так і грамнегативними мікроорганізмами. Цефтазидим має високу активність in vitro та діє у межах вузького діапазону МІК (мінімальна інгібуюча концентрація) проти більшості збудників інфекцій. У дослідженнях in vitro було показано, що при застосуванні препарату у поєднанні з аміноглікозидними антибіотиками спостерігається адитивний ефект, а в експериментах з деякими штамами були зареєстровані і явища синергізму.

При дослідженні in vitro було доведено, що цефтазидим проявляє активність проти таких мікроорганізмів:

 

грамнегативні

Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas spp. (включаючи Ps. pseudomallei), Еscherichia coli, Klebsiella spp. (включаючи Klebsiella pneumoniae), Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii (Proteus morganii), Proteus rettgeri, Providencia spp., Enterobacter spp., Citrobacter spp., Serratia spp., Salmonella spp., Shigella spp., Yersinia enterocolitica, Pasteurella multocida, Acinetobacter spp., Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Haemophilus influenzae (включаючи ампіцилінрезистентні штами),

Haemophilus parainfluenzae (включаючи ампіцилінрезистентні штами).

грампозитивні

Staphylococcus aureus (штами, чутливі до метициліну), Staphylococcus epidermidis

(штами, чутливі до метициліну), Micrococcus spp., Streptococcus pyogenеs

(β-гемолітичні стрептококи групи А), Streptococcus групи В (Strept. agalactiae), Streptococcus pneumoniae, Streptococcus mitis, Streptococcus spp. (виключаючи

Streptococcus faecalis).

 

анаеробні

Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Streptococcus spp., Propionibacterium spp., Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Bacteroides spp. (багато штамів

Bacteroides fragilis резистентні).

Цефтазидим не діє in vitro проти резистентних до метициліну стафілококів,

Streptococcus faecalis та багатьох інших ентерококів, Listeria monocytogenes,

Campylobacter spp. та Clostridium difficile.

Фармакокінетика.

У пацієнтів після внутрішньом’язової ін’єкції 500 мг та 1 г швидко досягаються середні пікові концентрації 18 та 37 мг/л відповідно. Через 5 хвилин після внутрішньовенного болюсного введення 500 мг, 1 г або 2 г у сироватці крові досягаються концентрації у середньому 46, 87 або 170 мг/л відповідно. Терапевтично ефективні концентрації залишаються у сироватці крові навіть через 8-12 годин після внутрішньовенного та внутрішньом’язового введення. Зв’язування з білками плазми крові становить приблизно 10 %. Концентрація цефтазидиму, що перевищує МІК для більшості розповсюджених патогенних мікроорганізмів, досягається у таких тканинах та середовищах як кістки,

серце, жовч, мокротиння, внутрішньоочна, синовіальна, плевральна та перитонеальна рідини. Цефтазидим швидко проникає крізь плаценту та у грудне молоко. Препарат погано проникає крізь неушкоджений гематоенцефалічний барєр, при відсутності запалення концентрація препарату в ЦНС мала. Однак при запаленні мозкових оболонок концентрація цефтазидиму у ЦНС становить 4-20 мг/л і вище, що відповідає рівню його терапевтичної концентрації.

Цефтазидим не метаболізується в організмі. Після парентерального введення досягається висока та стійка концентрація цефтазидиму в сироватці крові. Період напіввиведення становить приблизно 2 години. Препарат виводиться у незмінному стані, в активній формі із сечею шляхом гломерулярної фільтрації; приблизно 80-90 % дози виводиться із сечею протягом 24 годин. У пацієнтів з порушенням функції нирок елімінація цефтазидиму знижується, тому дозу слід зменшувати. Менше 1 % препарату виводиться з жовчю, що значно обмежує кількість препарату, яка потрапляє у кишечник.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок від білого до кремового кольору.

 

Несумісність. Цефтазидим менш стабільний у розчині натрію бікарбонату для ін’єкцій, ніж в інших розчинах для внутрішньовенного введення. Тому він не рекомендується як розчинник.

Цефтазидим та аміноглікозиди не слід змішувати в одній інфузійній системі або шприці.

Спостерігалися випадки утворення осаду, коли до розчину цефтазидиму додавали ванкоміцин. Тому рекомендується промивати інфузійні системи та внутрішньовенні катетери між використанням цих двох препаратів.

 

Термін придатності. 3 роки.

 

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30°С у захищеному від світла місці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

 

Упаковка.

По 1 флакону у картонній коробці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник

Ексір Фармасьютикал Компані, Іран,

Exir Pharmaceutical Company, Iran.

 

Місцезнаходження.

2-ий км Рінг Роуд, Боруджерд 69189, Іран,

2nd Km Ring Road, Boroujerd 69189, Iran.

Вводится в/в инфузионно в зависимости от показаний, тяжести инфекции и назначении врача. Обычная доза д/взр. 1-2г кажд. 8-12 час. Людям пожилого возраста и детям - см. Аннотацию.
Есть в наличии
Код товара: J01D D02
Производитель: ЭКСИР ФАРМАСЬЮТИКЛС
Классификация: Медикаменты
Адрес аптеки
Цена
Кол-во
Наличие
AKS

ул. Заболотного, 31

095-480-17-08

139.40 грн.
53 шт
AKS

пр. Добровольского, 98

050-468-19-47

143 грн.
5 шт
AKS

ул. Заболотного, 54/2

788-17-24; 094-886-17-24

141.50 грн.
1 шт
AKS

пгт. Овидиополь, ул. Тараса Шевченко, д. 422

(048)788-62-98

0 шт
Сообщить о наличии
AKS

пр. Добровольского, 73

788-23-67; 094-886-23-67

0 шт
Сообщить о наличии
AKS

ул. Глушко, 11Г

050 468 19 60

0 шт
Сообщить о наличии
AKS

ул. Королева, 33

35-97-72

0 шт
Сообщить о наличии
AKS

ул. Левитана, 101

050-021-01-22

0 шт
Сообщить о наличии
AKS

ул. Марсельская, 32/3

7701402;0949955402;0504681966

0 шт
Сообщить о наличии
AKS

ул. Мясоедовская, 32

701-05-26; 094-953-35-26

0 шт
Сообщить о наличии
AKS

ул. Неждановой, 32

050-468-19-45

0 шт
Сообщить о наличии
AKS

ул. Семена Палия, 88

795-30-56; 094-951-60-56

0 шт
Сообщить о наличии
AKS

ул. Семена Палия, 98

771-14-03

0 шт
Сообщить о наличии
Лоразидим 1000мг №1 ЭКСИР ФАРМАСЬЮТИКЛС J01D D02 Вводится в/в инфузионно в зависимости от показаний, тяжести инфекции и назначении врача. Обычная доза д/взр. 1-2г кажд. 8-12 час. Людям пожилого возраста и детям - см. Аннотацию. 139.4
Нет элементов для отображения!
Call-центр работает:
с 8:00 до 20:00
Заказать звонок
Меню
Меню